Пам'ятка для батьків

Консультація для батьків

«Самостійність - потреба, вибір і право дитини»

Напевно кожен з батьків бажає бачити свою дитину успішною у майбутньому, самостійній та ініціативній дитині легше проявити себе та зарекомендувати з позитивного боку практично в будь - якій сфері життя. Але як навчити дитину самостійності, захистивши при цьому від усіляких небезпек та не зарубавши на корені допитливість, прагнення пізнавати світ та діяти? Для багатьох батьків це питання залишається одним із найбільш непростих у вихованні.

Що таке самостійність? Говорячи про самостійність як про важливу особистісну рису, дитячі педагоги та психологи мають на увазі:

вміння діяти без допомоги оточуючих;
здібність до прийняття рішень та усвідомлення відповідальності за їх наслідки;
вільний прояв своєї думки та позиції, незалежно від можливої реакції інших людей.

Кожного дня відбуваються зміни у поведінці малюка. Одночасно зі сприйняттям змінюється характер дитини, інтереси, бажання. Вже у півтора роки дитина намагається щось робити самостійно – одягати штанці, діставати з полиці іграшку. Що робить турботлива матуся? Вона одразу поспішає перехопити ініціативу. Не важливо, що вами керує в даний момент – бажання допомогти, турбота про безпеку малюка або власне нетерпіння! Результат буде однаковий – дитина втрачає шанс досягти поставленої мети, звикає бути залежною від інших людей.

До досягнення 3-річного віку дитина має оволодіти елементарними навичками самообслуговування: їсти, одягатися/роздягатися, вмиватися, складати речі/іграшки. Також для цього періоду характерний прояв свободи вибору – одежі чи іграшок для прогулянки, улюбленого посуду для їжі, улюблених місць для дозвілля на вулиці.
Виховання самостійності у дітей 3-4 років полягає в тому, аби підтримати бажання проявляти свою незалежність та відтворювати сценки із дорослого життя. Розширте його межі, залучаючи до щоденних справ, які з допомогою казок та ігор трансформуються у захоплюючі пригоди.
Старшим діткам поручайте виконувати щоденні обов’язки, що стосуються всієї родини. У цьому віці приходить усвідомлення власної відповідальності за дії, можливість аналізувати результати та помилки.

Як привчити дитину до самостійності: інструкція для батьків

Не квапте малюка, дозвольте йому самому зробити будь - що. Звичайно, зручніше та швидше одягти трирічку, аніж терпляче очікувати, доки він впорається самостійно, але така допомога лише нашкодить у майбутньому;
Заохочуйте ініціативу: хваліть за вимиту підлогу (нехай і з калюжами) чи вдягнену самостійно сукню (можливо, задом наперед);
Створіть безпечне середовище для розвитку. Замість того, щоб регулярно обмежувати дії дитини пересторогами та заборонами, приберіть всі потенційно небезпечні предмети з дитячого простору;
В ситуаціях, що постійно повторюються дозвольте обирати, не забуваючи про відчуття міри. Так, малюк має право обрати футболку із трактором чи тваринами для виходу на вулицю, рис чи картопляне пюре на обід. Відмову їсти суп із котлетою на користь шоколадного батончика коректно відхиліть, аргументуючи свою позицію;
Визнайте право на помилку, не сваріть в разі невдачі. Адже тільки в результаті багаторазового повторення та аналізу своїх невдач можна навчитися будь - чому;
Дайте зрозуміти, що будь - яка дія має свої наслідки;
Використовуйте вербальне підкріплення та вірте у свого малюка. «Злізай, а то впадеш» – подібні фрази відбивають бажання робити будь - що. «Тримайся міцніше, і ти не впадеш» – така риторика вселяє в маленьку людину віру у власні сили.

Самостійність у виборі одягу та одяганні:

Організуйте зручні шафки для одягу, нехай в них будуть низькі полки, щоб дитині було зручніше дотягнутися, зручні вішалки, поперечини. Якщо речі будуть для дитини доступні, незалежність у виборі одягу неодмінно з'явиться!
Вибирайте дитяче взуття та одяг зі зручними застібками, кнопками, різними липучками. Светри і футболки з вільною горловиною, шорти і штани на резинці. Дитина зможе одягатися без вашої допомоги легко і швидко.
Розподіліть по шафках сезонний одяг.
Покажіть дитині куди потрібно складати одяг для прання.

Самостійність в гігієнічних процедурах:

У ванній розподіліть на низькому рівні: рушник. Також вам знадобиться підставка або стільчик, щоб дитині було зручно дотягнутися до крана. Навчайте дітей під контролем дорослого самостійно мити руки перед їжею, після прогулянки.
Допомагайте і спрямовуйте дитину до звички бути охайним, акуратним під час прийому їжі, при одяганні, зняття одягу і складанні її в певне місце.
Привчайте дитину користуватися індивідуальними предметами (носовичок, серветки, рушник, гребінець) і складати їх у належне місце

Самостійність в їжі:

Створіть на кухні спеціальну дитячу зону: шафка або поличка, де буде зберігатися посуд малюка.

Використовуйте скляний і керамічний посуд, покажіть дитині, як з ним поводитися.
Готуйте таку їжу, яку ваш малюк може їсти без труднощів.
Дозволяйте дитині допомагати в вам в приготуванні їжі та прибиранні.

Самостійність під час сну:

Дитяче ліжко повинно бути низьким та відкритим, таку зону сну дитина вільно зможе залишати за бажанням, також як і повертатися.
Придумайте ритуал, який буде повторюватися кожен вечір, наприклад чай, читання книги, перегляд мультфільму. Таким чином Вам не потрібно буде щодня нагадувати про те, що прийшов час для сну.

Самостійність в дозвіллі та іграх:

Організуйте в дитячій кімнаті зручні зони зберігання іграшок. Прибирайте по-далі ті іграшки, з якими малюк вже не грає, так йому буде набагато легше наводити порядок.
Ігри, альбоми для малювання та інші приналежності повинні бути в найближчому вільному доступі.
Поставте в дитячій кімнаті предмети для прибирання, совок, щітка, для самостійного прибирання сміття зі столу.

Як стверджує давнє прислів’я «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю»

Все у ваших руках шановні батьки!

Пам’ятка «Безпека дітей під час війни»

У даний час важливо зберегти найцінніше – наших дітей, для яких дуже важливо відчувати безпеку. А безпека під час війни починається з обізнаності.

Говоримо про важливе

1. Запитайте, що діти знають про ситуацію в країні і як вони зараз почуваються. Тема війни не має бути темою табу вдома та в дитячому садку . Усі ми перебуваємо в єдиній реальності, де домінує страх, смерть, відчай, тривога. Важливо, щоб діти розуміли, що навколо люди відчувають ті ж переживання.

2. Коли говорите про війну і вживаєте поняття «поганий» чи «добрий», обов’язково пояснюйте дитині, чому поганий, а чому добрий.

Спонукайте фантазувати про події в країні через мультфільми і відео, які дитина дивиться.

3. Говоріть з дітьми про необхідність взаємодопомоги, про те, що багато людей в Україні та світі підтримують нашу державу та щодня об’єднують зусилля, аби допомогти нам якнайшвидше завершити війну.

4. Нагадайте дітям, якщо їм страшно, тривожно, вони завжди можуть звернутись по допомогу до дорослих (батьків, вихователів).

5. Зауважте, що важливо дослухатись до порад дорослих щодо поведінки , адже навколо криється багато небезпек, які можуть загрожувати життю і здоров‘ю.

6. Запитайте дітей, чи мають вони план дій на випадок повітряної тривоги та чи є в них особливі приготування (тривожний рюкзак, теплий одяг тощо).

Що варто робити під час війни, коли у вас діти:

Мінімізуйте перегляд новин з дитиною

В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна поставити дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж.

Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.

Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.

Діти потребують тактильності.

Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше.

Для молодших дітей гарно спрацюють пальчикові ігри.

Можна спробувати створити максимальне відчуття безпеки: обійміть дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або намугикувати якусь мелодію.

І не важливо скільки Вашій дитині років: 4 чи 12…

Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.

Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх — це нормально.

Прислухайтеся до дітей.

Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.

Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.

Спостерігайте за грою дитини.

Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.

Не втомлюйтеся повторювати дитині, що ви поруч, що ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня.

Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, телефоном, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).

Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку.

Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме — нагадайте про неї. Якщо загубить — дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи.

Не ігноруйте можливості створити символічні ритуали перед сном.

Це може бути, наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми зі старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування.

Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.

Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:

можна рвати або зминати папір;
гра в «паперові» сніжки;
можна «боксувати» м’яку подушку;
запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);
«стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;
ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.

Пам'ятайте: своєчасний прихід дитини - необхідна умова правильної реалізації освітньо-виховного процесу.

У разі неможливості приходу дитини до дитячого садочку через хворобу чи іншу поважну причину, необхідно обов'язково повідомити в ЗДО до 8.30 телефоном або повідомленням;

Дитина, яка не відвідує дитячий садок більше трьох днів, повинна мати довідку від лікаря;

Педагоги готові спілкуватися з Вами вранці до 9.00 і ввечері після 16.00. В інший час педагог працює з групою дітей і відволікати його не рекомендується.

До педагогів групи, незалежно від їхнього віку, необхідно звертатися на Ви, по імені та по-батькові.

Конфліктні, спірні ситуації, якщо такі виникають, необхідно вирішувати за відсутності дітей. Якщо ви не змогли вирішити якесь питання з вихователями групи, зверніться до директора.

Просимо Вас не давати дитині з собою в дитячий садок солодкі напої, кондитерські вироби та інше.

Не рекомендуємо одягати дитині золоті та срібні прикраси, давати телефони, дорогі іграшки.